хурчати
ХУРЧА́ТИ, чи́ть, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки «хур-хур».
— Кидай ік дідьку ті монологи та ходім на Владимирову гору до пам’ятника..— репетує він і висмикує в мене з рук книжку та кидає її аж у другий куток так, що вона хурчить листками (Н.-Лев., І, 1956, 608);
Хурчать прядки, бринять нитки, дівчата на досвітках пряли (Горд., Чужу ниву.., 1947, 165);
— Ховайтеся у вагон, товаришу Пархоменко,— гукнув до нього командир,— бачите, як хурчать осколки (Панч, II, 1956, 284);
Несподівано хурчить, а потім вибухає поблизу снаряд (Шиян, Партиз. край, 1946, 47);
За кавалерійською сотнею м’яко хурчали по вологій весняній землі колеса кулеметних тачанок (Смолич, V, 1959, 654);
Ледь чутно лепече берізка, та за хлівом однотонно хурчать млинки, повстромлювані на довгих тичках в город. Хурчать млинки, перемелюють вітер і тишу (Мушк., Серце.., 1962, 290);
Сонно хурчить швацька машина в Докіїній комірчині (Кучер, Прощай.., 1957, 187);
Аж тут мені машина нагодилась. Мотор в теплі вдоволено хурчав (Драч, Поезії, 1967, 177);
// Швидко летіти, видаючи подібні звуки (про птахів).
Літ припинився. Іноді лише пролітало яке заблукале чиря та в височині ледве чутно хурчав табунець качок кудись далеко в степи (Досв., Вибр., 1959, 415).
Значення в інших словниках
- хурчати — хурча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- хурчати — див. звучати; хропіти Словник синонімів Вусика
- хурчати — ХУРЧА́ТИ, чи́ть, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки “хур-хур”. – Кидай ік дідьку ті монологи та ходім на Владимирову гору до пам'ятника .. Словник української мови у 20 томах
- хурчати — -чить, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки "хур-хур". || Швидко летіти, видаючи подібні звуки (про птахів). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хурчати — ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах — видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм., ДЗУМІ́ТИ розм.; БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ розм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИ розм., ХУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- хурчати — Хурча́ти, хурчу́, -чи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хурчати — Хурчати, -чу, -чиш гл. Жужжать отъ быстраго вращенія. Давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. І. 178. Словник української мови Грінченка