хурчати

Значення в інших словниках

1. хурчати — хурча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. хурчати — див. звучати; хропіти Словник синонімів Вусика
3. хурчати — ХУРЧА́ТИ, чи́ть, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки “хур-хур”. – Кидай ік дідьку ті монологи та ходім на Владимирову гору до пам'ятника .. Словник української мови у 20 томах
4. хурчати — -чить, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки "хур-хур". || Швидко летіти, видаючи подібні звуки (про птахів). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хурчати — ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах — видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм., ДЗУМІ́ТИ розм.; БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ розм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИ розм., ХУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. хурчати — ХУРЧА́ТИ, чи́ть, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки «хур-хур». — Кидай ік дідьку ті монологи та ходім на Владимирову гору до пам’ятника..— репетує він і висмикує в мене з рук книжку та кидає її аж у другий куток так, що вона хурчить листками (Н. Словник української мови в 11 томах
7. хурчати — Хурчати, -чу, -чиш гл. Жужжать отъ быстраго вращенія. Давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. І. 178. Словник української мови Грінченка