хурчати —
хурча́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
хурчати —
див. звучати; хропіти
Словник синонімів Вусика
хурчати —
ХУРЧА́ТИ, чи́ть, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки “хур-хур”. – Кидай ік дідьку ті монологи та ходім на Владимирову гору до пам'ятника ..
Словник української мови у 20 томах
хурчати —
-чить, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки "хур-хур". || Швидко летіти, видаючи подібні звуки (про птахів).
Великий тлумачний словник сучасної мови
хурчати —
ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах — видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм., ДЗУМІ́ТИ розм.; БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ розм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИ розм., ХУРЧА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
хурчати —
ХУРЧА́ТИ, чи́ть, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки «хур-хур». — Кидай ік дідьку ті монологи та ходім на Владимирову гору до пам’ятника..— репетує він і висмикує в мене з рук книжку та кидає її аж у другий куток так, що вона хурчить листками (Н.
Словник української мови в 11 томах
хурчати —
Хурчати, -чу, -чиш гл. Жужжать отъ быстраго вращенія. Давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. І. 178.
Словник української мови Грінченка