цілець —
Ціле́ць: — велика кам'яна брила [6,XII] — велика кам'яна брила, моноліт [8] — тут: очищене біля могили місце [7;5]
Словник з творів Івана Франка
цілець —
ЦІЛЕ́ЦЬ, льця, ч., розм., рідко. 1. Той, хто прицілюється, намічає щось. Бери вила та будеш ставить віхи: ти цілець добрий то попадеш прямо (Сл. Б. Грінченка). 2. діал. Велика кам'яна брила.
Словник української мови у 20 томах
цілець —
-льця, ч., зах. Той, хто цілиться.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цілець —
Цілець, -льця м. 1) Тотъ, кто прицѣливается. Бери вила та будеш ставить віхи: ти цілець добрий, то попадеш примо. Павлогр. у. 2) Большая каменная глыба. Вх. Лем. 480.
Словник української мови Грінченка