цілець

ЦІЛЕ́ЦЬ, льця, ч., розм., рідко.

1. Той, хто прицілюється, намічає щось.

Бери вила та будеш ставить віхи: ти цілець добрий то попадеш прямо (Сл. Б. Грінченка).

2. діал. Велика кам'яна брила.

Значення в інших словниках

1. цілець — Ціле́ць: — велика кам'яна брила [6,XII] — велика кам'яна брила, моноліт [8] — тут: очищене біля могили місце [7;5]  Словник з творів Івана Франка
2. цілець — -льця, ч., зах. Той, хто цілиться.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. цілець — Ціле́ць, цільця́; цільці́, -ці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. цілець — Цілець, -льця м. 1) Тотъ, кто прицѣливается. Бери вила та будеш ставить віхи: ти цілець добрий, то попадеш примо. Павлогр. у. 2) Большая каменная глыба. Вх. Лем. 480.  Словник української мови Грінченка