чаєня —
ЧАЄНЯ́, ня́ти, с. 1. Пташа чайки (див. ча́йка¹ 1, 2). Ой ішли чумаки, весело співали І чаєчку ізігнали, чаєнят забрали (з народної пісні); Крайнюк гірко примружує очі і заздро позирає на одиноку чайку, що голосно квилить і падає до води...
Словник української мови у 20 томах
чаєня —
чаєня́ іменник середнього роду, істота
Орфографічний словник української мови
чаєня —
-яти, с. 1》 Пташа чайки (див. чайка I 1), 2)). 2》 розм. Пестливе називання дитини (перев. при звертанні).
Великий тлумачний словник сучасної мови
чаєня —
ЧАЄНЯ́, я́ти, с. 1. Пташа чайки ( див. ча́йка¹ 1, 2). Ой ішли чумаки, весело співали І чаєчку ізігнали, чаєнят забрали (Нар. лірика, 1956, 75); Крайнюк гірко примружує очі і заздро позирає на одиноку чайку, що голосно квилить і падає до води...
Словник української мови в 11 томах