чаєня

ЧАЄНЯ́, я́ти, с.

1. Пташа чайки ( див. ча́йка¹ 1, 2).

Ой ішли чумаки, весело співали І чаєчку ізігнали, чаєнят забрали (Нар. лірика, 1956, 75);

Крайнюк гірко примружує очі і заздро позирає на одиноку чайку, що голосно квилить і падає до води, мов когось шукає і не знаходить.. Наче чаєнят своїх десь розгубила (Кучер, Голод, 1961, 194).

2. розм. Пестливе називання дитини (перев. при звертанні).

[Івдя:] Як же ся мають мої чаєнята, мої кралечки мальовані? Чи ж живенькі вони, здоровенькі? (М. Куліш, П’єси, 1960, 174).

Значення в інших словниках

1. чаєня — див. дитина  Словник синонімів Вусика
2. чаєня — ЧАЄНЯ́, ня́ти, с. 1. Пташа чайки (див. ча́йка¹ 1, 2). Ой ішли чумаки, весело співали І чаєчку ізігнали, чаєнят забрали (з народної пісні); Крайнюк гірко примружує очі і заздро позирає на одиноку чайку, що голосно квилить і падає до води...  Словник української мови у 20 томах
3. чаєня — чаєня́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
4. чаєня — -яти, с. 1》 Пташа чайки (див. чайка I 1), 2)). 2》 розм. Пестливе називання дитини (перев. при звертанні).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чаєня — Чаєня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)