чужовірець —
ЧУЖОВІ́РЕЦЬ, рця, ч. Людина чужої, іншої віри; іновірець. Таких людей було і є багато.., і скрізь вони намагаються силувати старовірів, нововірів, чужовірців і “безбожників” ходити до тої церкви, яка найбагатша та найсильніша в цілій країні (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
чужовірець —
чужові́рець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
чужовірець —
-рця, ч. 1》 Людина чужої, іншої релігійної віри. 2》 розм. Людина, що сповідує чужу ідеологію, належить до чужої, ворожої партії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чужовірець —
ІНОВІ́РЕЦЬ (людина, що належить до іншого віросповідання), ЧУЖОВІ́РЕЦЬ заст.; БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк. (перев. про магометанина); НЕВІ́РНИЙ заст.; ГЯУ́Р заст. (у магометан); НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕВІ́РА розм., НЕ́ХРИСТ заст.
Словник синонімів української мови