чужовірець

чужові́рець

-рця, ч.

1》 Людина чужої, іншої релігійної віри.

2》 розм. Людина, що сповідує чужу ідеологію, належить до чужої, ворожої партії.

Значення в інших словниках

1. чужовірець — ЧУЖОВІ́РЕЦЬ, рця, ч. Людина чужої, іншої віри; іновірець. Таких людей було і є багато.., і скрізь вони намагаються силувати старовірів, нововірів, чужовірців і “безбожників” ходити до тої церкви, яка найбагатша та найсильніша в цілій країні (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
2. чужовірець — чужові́рець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. чужовірець — ІНОВІ́РЕЦЬ (людина, що належить до іншого віросповідання), ЧУЖОВІ́РЕЦЬ заст.; БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк. (перев. про магометанина); НЕВІ́РНИЙ заст.; ГЯУ́Р заст. (у магометан); НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕВІ́РА розм., НЕ́ХРИСТ заст.  Словник синонімів української мови
4. чужовірець — Чужові́рець, -ві́рця; -ві́рці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)