шинка —
[шинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок
Орфоепічний словник української мови
шинка —
ШИ́НКА, и, ж. Копчене м'ясо (перев. свинячий окіст), попередньо просолене й приправлене прянощами. Галя .. догадалась, що він голодний, пішла в комірчину й принесла на полумиску чималий шмат шинки та й поставила на столі (І.
Словник української мови у 20 томах
шинка —
ши́нка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
шинка —
-и, ж. Копчене м'ясо (перев. свинячий окіст), попередньо просолене й приправлене прянощами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шинка —
ШИ́НКА (копчене просолене м'ясо, перев. свиняче), ВУ́ДЖЕНИЦЯ діал.; О́КІСТ, О́КОРОК розм. (приготовлене таким способом свиняче стегно). На засмалених деках височіли два окороки, під стелею звисала рожева шинка й домашні ковбаси (В.
Словник синонімів української мови
шинка —
ШИНКА, и, ж. Копчене м’ясо (перев. свинячий окіст), попередньо просолене й приправлене прянощами. Галя.. догадалась, що він голодний, пішла в комірчину й принесла на полумиску чималий шмат шинки та й поставила на столі (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
шинка —
Шинка, -ки ж. 1) Ветчина. мн. шинки. Родъ кушанья изъ ветчины съ чеснокомъ и перцемъ. МУЕ. І. 105. 2) Дощечка, которую ткачъ закладываетъ между нитями основы, чтобы онѣ не путались. МУЕ. III. 21. Конст. у.
Словник української мови Грінченка