шинка

ШИ́НКА, и, ж.

Копчене м'ясо (перев. свинячий окіст), попередньо просолене й приправлене прянощами.

Галя .. догадалась, що він голодний, пішла в комірчину й принесла на полумиску чималий шмат шинки та й поставила на столі (І. Нечуй-Левицький);

Від матері Васі прийшов лист до Марії і посилка, еге ж, з копченою шинкою (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. шинка — Вудженина, вуджениця, будженина, (вуджене свиняче стегно) окіст  Словник синонімів Караванського
2. шинка — [шинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок  Орфоепічний словник української мови
3. шинка — ши́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. шинка — -и, ж. Копчене м'ясо (перев. свинячий окіст), попередньо просолене й приправлене прянощами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шинка — ШИ́НКА (копчене просолене м'ясо, перев. свиняче), ВУ́ДЖЕНИЦЯ діал.; О́КІСТ, О́КОРОК розм. (приготовлене таким способом свиняче стегно). На засмалених деках височіли два окороки, під стелею звисала рожева шинка й домашні ковбаси (В.  Словник синонімів української мови
6. шинка — Ши́нка, -нки, -нці; ши́нки, ши́нок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. шинка — ШИНКА, и, ж. Копчене м’ясо (перев. свинячий окіст), попередньо просолене й приправлене прянощами. Галя.. догадалась, що він голодний, пішла в комірчину й принесла на полумиску чималий шмат шинки та й поставила на столі (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. шинка — Шинка, -ки ж. 1) Ветчина. мн. шинки. Родъ кушанья изъ ветчины съ чеснокомъ и перцемъ. МУЕ. І. 105. 2) Дощечка, которую ткачъ закладываетъ между нитями основы, чтобы онѣ не путались. МУЕ. III. 21. Конст. у.  Словник української мови Грінченка