шифер —
Сланець, ним раніше покривали дахи [X]
Словник з творів Івана Франка
шифер —
Лупак, див. сланець
Словник чужослів Павло Штепа
шифер —
ШИ́ФЕР, у, ч. 1. Глинястий сланець чорного, сірого чи червоного кольору. Ландшафт західної частини Правобережного Полісся вздовж рік оживляється виходами на поверхні гранітів і червоного шиферу (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
шифер —
ши́фер іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
шифер —
У, ч. Психіка. ◇ Шифер повзе, шифер їде, шифер тріщить — ненормальний психічний стан. У мене шифер їде від такої кількості подій.
Словник сучасного українського сленгу
шифер —
-у, ч. 1》 Глинястий сланець чорного, сірого або червоного кольору. 2》 Будівельний плитковий матеріал (перев. даховий) з такого сланцю чи іншого матеріалу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шифер —
ши́фер (нім. Schiefer) 1. Різновид глинистого сланцю, що легко розщеплюється на тонкі плитки; ці плитки застосовують як будівельний матеріал. 2. Азбоцементний Ш. (азбошифер) – штучний покрівельний матеріал.
Словник іншомовних слів Мельничука
шифер —
ШИ́ФЕР (будівельний плитковий матеріал перев. для покрівлі), ЕТЕРНІ́Т. Пообіч вулиць стояли не халупи,.. а переважно цегляні просторі будинки, покриті то шифером, то залізом (Ю. Збанацький); Карпо Салай стояв на ґанку своєї невисокої, сірим етернітом вкритої хати (В. Собко).
Словник синонімів української мови
шифер —
ШИ́ФЕР, у, ч. 1. Глинястий сланець чорного, сірого чи червоного кольору. Ландшафт західної частини Правобережного Полісся вздовж рік оживляється виходами на поверхні гранітів і червоного шиферу (Дерев. зодч. Укр.
Словник української мови в 11 томах
шифер —
(нім. — кам'яний осколок) 1. Рожевий, сірий, червоний чи чорний сланець, що вживався у давньоруських будівлях для підлоги, різьблених парапетів, облицювання стін або у вигляді тонких пластин при виготовленні покрівлі.
Архітектура і монументальне мистецтво