шифер
ШИ́ФЕР, у, ч.
1. Глинястий сланець чорного, сірого чи червоного кольору.
Ландшафт західної частини Правобережного Полісся вздовж рік оживляється виходами на поверхні гранітів і червоного шиферу (з наук. літ.);
Стіни Софії не були потиньковані, вони мали рожевий колір, тільки де-не-де на їх поверхні, мов рубіни, виблискували брили каміння – шиферу (з наук.-попул. літ.).
2. Будівельний плитковий матеріал (перев. даховий) з такого сланцю чи іншого матеріалу.
Тішило те, що серед старих будівель уже то тут, то там стояли нові хати, акуратні, високі, вікнасті, вкриті гофрованим шифером або черепицею (С. Добровольський);
Приємно і затишно ясніють білі стіни нової хати під сріблястим шифером. Це оселя Гурія Харлана (І. Волошин);
Побудьте тут [на заводі] хоча б чверть години і ви побачите, як доменний шлак перетворюється на тонкі сірі волокна мінеральної вати, а азбест, пісок, цемент, вапно та інші матеріали – на шифер (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)