шкоринка

С[ш]кори́нка, -нки, -нці; -ри́нки, -ри́нок

ш[с]кори́нка, -ки, -нці

Значення в інших словниках

1. шкоринка — див. кора  Словник синонімів Вусика
2. шкоринка — ШКОРИ́НКА, и, ж. Зменш. до шкори́на. Як гарно ложку ніс [батько] до рота, підтримуючи знизу шкоринкою хліба, щоб не покрапать рядно (О. Довженко); Сьогодні буде перший мороз. Відчувалася пругка, схожа на каучук земля, затягнена тонкою шкоринкою (О. Копиленко).  Словник української мови у 20 томах
3. шкоринка — шкори́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. шкоринка — -и, ж. Зменш. до шкорина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шкоринка — ШКІ́РКА (цупка зовнішня оболонка частин рослини), ШКУ́РКА, ШКУ́РА розм., ШКУРИ́НКА розм., ШКІ́РА розм., СКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НКА розм., ЕПІДЕ́РМІС біол.; ЛУШПА́ЙКА (у овочів, фруктів, насіння соняшнику).  Словник синонімів української мови
6. шкоринка — ШКОРИ́НКА, и, ж. Зменш. до шкори́на. Як гарно ложку ніс [батько] до рота, підтримуючи знизу шкоринкою хліба, щоб не покрапать рядно (Довж., Зач. Десна, 1957, 478); Сьогодні буде перший мороз. Відчувалася пругка, схожа на каучук земля, затягнена тонкою шкоринкою (Коп., Вибр., 1948. 108).  Словник української мови в 11 томах
7. шкоринка — Шкори́на, -ни ж. = скорина. ум. шкоринка, шкориночка. Скачу, скачу діда за шкоринку хліба. Ном. № 12296.  Словник української мови Грінченка