шкоринка
ШКОРИ́НКА, и, ж. Зменш. до шкори́на.
Як гарно ложку ніс [батько] до рота, підтримуючи знизу шкоринкою хліба, щоб не покрапать рядно (Довж., Зач. Десна, 1957, 478);
Сьогодні буде перший мороз. Відчувалася пругка, схожа на каучук земля, затягнена тонкою шкоринкою (Коп., Вибр., 1948. 108).
Словник української мови (СУМ-11)