якірець

Які́[о́]рець, якірця́; -рці́, -ці́в

яко[і]ре́ць, якірця́; якірці́, -ці́в

Значення в інших словниках

1. якірець — див. якір  Словник синонімів Вусика
2. якірець — ЯКІРЕ́ЦЬ, рця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до я́кір. Він притяг у хату старий іржавий якірець (О. Донченко); В кожного [з поранених] на грудях лежала безкозирка й тріпотіли на вітрі муарові стрічки з золотими якірцями (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
3. якірець — якіре́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. якірець — -рця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до якір. 2》 Одно- або дворічна трава родини паролистових, що має лежачі розгалужені стебла й парноперисті листки з дрібними жовтими квіточками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. якірець — ЯКІРЕ́ЦЬ, рця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до я́кір. Він притяг у хату старий іржавий якірець (Донч., II, 1956, 408); В кожного [з поранених] на грудях лежала безкозирка й тріпотіли на вітрі муарові стрічки з золотими якірцями (Кучер, Голод, 1961, 20).  Словник української мови в 11 томах