якірець
ЯКІРЕ́ЦЬ, рця́, ч.
1. Зменш.-пестл. до я́кір.
Він притяг у хату старий іржавий якірець (О. Донченко);
В кожного [з поранених] на грудях лежала безкозирка й тріпотіли на вітрі муарові стрічки з золотими якірцями (В. Кучер).
2. Одно- або дворічна трава-бур'ян родини парнолистових, що має лежачі розгалужені стебла й пароперисті листки з дрібними жовтими квіточками, шипуватими колючими плодами; кавунець.
У деяких бур'янів, як-от липучка, реп'яшок, якірці, лопухи та ін., насіння і плоди мають різні шипи, гачки тощо, якими вони чіпляються до шерсті тварин та одягу людини і теж розносяться на великій території (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)