іконостас —
1. Покрита іконами стіна, що відокремлює вівтар від храму вірних; 2. Полиця для ікон у церкві; кіот; розм. божник; 3. Те саме, що поліптих
Словник церковно-обрядової термінології
іконостас —
іконоста́с іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
іконостас —
-а, ч. Стіна із вставленими в неї іконами, яка в православній церкві відокремлює вівтар від центральної частини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
іконостас —
Стіна з іконами, яка відокремлює захристію з вівтарем від нави; сформувався на Русі в XIV-XV ст.; має 3 дверей: двостулкові царські врата (винятково для священика) і 2 бічних, зв. дияконськими; ікони в і.
Універсальний словник-енциклопедія
іконостас —
ІКОНОСТА́С, а, чол. Стіна із вставленими в неї іконами, яка в православній церкві відокремлює вівтар від центральної частини. Тихо світяться свічки перед новим, гарним іконостасом (Нечуй-Левицький, 1, 1956, 111)...
Словник української мови в 11 томах
іконостас —
іконостас (іконостав) (грец. — образ і місце) 1. Перегородка з іконами, яка відокремлює вівтарну частину православної церкви від молитовного залу, своєрідний портик віми (порівн. ретабло, леттнер).
Архітектура і монументальне мистецтво
іконостас —
Іконостас, -су м. 1) Иконостасъ. ЗОЮР. І. 281. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 371.
Словник української мови Грінченка