іконостас
ІКОНОСТА́С, а, чол. Стіна із вставленими в неї іконами, яка в православній церкві відокремлює вівтар від центральної частини.
Тихо світяться свічки перед новим, гарним іконостасом (Нечуй-Левицький, 1, 1956, 111);
З іконостаса видивлявся блідолиций святий з застережливо піднятими двома пальцями (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 211).
Словник української мови (СУМ-11)