іконостас

Іконостас, -су

м.

1) Иконостасъ. ЗОЮР. І. 281.

2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 371.

Значення в інших словниках

1. іконостас — 1. Покрита іконами стіна, що відокремлює вівтар від храму вірних; 2. Полиця для ікон у церкві; кіот; розм. божник; 3. Те саме, що поліптих  Словник церковно-обрядової термінології
2. іконостас — іконоста́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. іконостас — -а, ч. Стіна із вставленими в неї іконами, яка в православній церкві відокремлює вівтар від центральної частини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. іконостас — Стіна з іконами, яка відокремлює захристію з вівтарем від нави; сформувався на Русі в XIV-XV ст.; має 3 дверей: двостулкові царські врата (винятково для священика) і 2 бічних, зв. дияконськими; ікони в і.  Універсальний словник-енциклопедія
5. іконостас — Іконоста́с, -су; -та́си, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. іконостас — ІКОНОСТА́С, а, чол. Стіна із вставленими в неї іконами, яка в православній церкві відокремлює вівтар від центральної частини. Тихо світяться свічки перед новим, гарним іконостасом (Нечуй-Левицький, 1, 1956, 111)...  Словник української мови в 11 томах
7. іконостас — іконостас (іконостав) (грец. — образ і місце) 1. Перегородка з іконами, яка відокремлює вівтарну частину православної церкви від молитовного залу, своєрідний портик віми (порівн. ретабло, леттнер).  Архітектура і монументальне мистецтво