індивідуальність —
Визначається через поняття індивіда (окремої живої істоти, представника біологічного виду, носія індивідуально-своєрідних рис і індивідуума (унікального представника людського суспільства). Обидва значення І.
Словник із соціальної роботи
індивідуальність —
(від лат. individuum- неподільний) — сукупність своєрідних рис, які визначають неповторну самобутність людини та її відмінність від інших людей. І.
Словник-довідник музичних термінів
індивідуальність —
рос. индивидуальность 1. Сукупність своєрідних рис, що характеризують особистість людини. 2. Окрема людина як носій певної сукупності властивостей.
Eкономічна енциклопедія
індивідуальність —
індивідуа́льність 1 іменник жіночого роду сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів індивідуа́льність 2 іменник жіночого роду, істота про людину
Орфографічний словник української мови
індивідуальність —
-ності, ж. 1》 тільки одн. Сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів. 2》 Людина як носій індивідуальних властивостей, певних характерних ознак і рис; особистість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
індивідуальність —
індивідуа́льність 1. Сукупність своєрідних психічних рис, що характеризують особистість людини. 2. Окрема людина як носій певної сукупності властивостей.
Словник іншомовних слів Мельничука
індивідуальність —
ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев.
Словник синонімів української мови
індивідуальність —
ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. тільки одн. Сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів. Павло Тичина — поет з яскраво вираженою творчою індивідуальністю (Іст. укр. літ.
Словник української мови в 11 томах