іподиякон —
1. Чин церковнослужителя, у якому посвячений має право й обов'язок допомагати при здійсненні архиєрейського богослужіння: одягати архиєрея, тримати й подавати йому дикирій та трикирій тощо; 2. Особа, посвячена в цей чин; розм. піддиякон
Словник церковно-обрядової термінології
іподиякон —
ІПОДИЯ́КОН, а, ч. У православній церкві – прислужник архієрея під час богослужіння. Тричі обійшов хресний хід довкола собору .. Йшли ігумени, попи й протопопи, іподиякони й диякони, .. подивитися на свячення Софії прийшов увесь Київ (П.
Словник української мови у 20 томах
іподиякон —
іподия́кон іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
іподиякон —
-а, ч. Молодший диякон при архієреї.
Великий тлумачний словник сучасної мови