іподиякон
ІПОДИЯ́КОН, а, ч.
У православній церкві – прислужник архієрея під час богослужіння.
Тричі обійшов хресний хід довкола собору .. Йшли ігумени, попи й протопопи, іподиякони й диякони, .. подивитися на свячення Софії прийшов увесь Київ (П. Загребельний);
Довелося [панові меру] написати медоточивого листа абатові Шелану й просити його взяти участь в урочистій церемонії поклоніння мощам у Брело .. Пан Шелан зажадав і одержав запрошення для Жульєна, що мав супроводити його як іподиякон (Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля);
Хоч іподиякон не має священного сану, а й на нього покладається стихар, що знаменує чистоту душі, яку повинні мати особи священного сану (з рел.-церк. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)