артіль —
Ватага, див. трудартіль
Словник чужослів Павло Штепа
артіль —
-і, ж. Група людей однієї професії або ремесла, які об'єдналися для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва. Артіль золотошукачів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
артіль —
АРТІ́ЛЬ, і, ж. Група людей однієї професії або ремесла, які об'єдналися для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва. А там, на дунайській хвилі, Розвіявся вимпел багряний, І збратані в дружній артілі Рибальські пливуть каравани (М.
Словник української мови у 20 томах
артіль —
В гарній артілі й худоба в тілі. У працьовитих господарів і худоба добра.
Приповідки або українсько-народня філософія
артіль —
АРТІ́ЛЬ, і, ж. Група людей однієї професії або ремесла, які об’єднались для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва. Після визволення західних областей України народні різьбярі.
Словник української мови в 11 томах
артіль —
рос. артель (татар, ортак, тюрк. орти — спільність людей, громада) — форма добровільного об'єднання людей на певних умовах, які визначають спільну участь...
Eкономічна енциклопедія