артіль
рос. артель
(татар, ортак, тюрк. орти — спільність людей, громада) — форма добровільного об'єднання людей на певних умовах, які визначають спільну участь в А. працею або працею і капіталом із зазначенням порядку розподілу між ними одержаного в результаті діяльності доходу й спільної відповідальності. Є юридичною особою. А. як господарські громадські об'єднання в Україні відомі здавна. Особливо поширеною була супряга — традиційна форма угоди самостійних господарів-селян, що не мали достатньо робочої худоби. Супряги створювались з метою об'єднання тяглової сили, знарядь і своєї праці для оранки, збирання врожаю, молотьби. Ця форма існувала до часів ліквідації індивідуального селянського господарства. Засновувались А. чумаків. До пізніших часів дожили А. гончарів (Полтавщина, Чернігівщина), А. рибалок (на Азовському й Чорноморському узбережжях). Кустарі (домороби) нахилу до праці в А. не виявляли, хоч перебували в дуже важких умовах. На засадах об'єднання А. була створена кооперація в Україні, яка набула певного розвитку перед Першою світовою війною. За часів СРСР, починаючи з кінця 20-х років, кооперування стало фактично примусовим. Із запровадженням на селі колективізації офіційно було прийнято для колгоспів термін "сільськогосподарська артіль" (за Статутом 1935 р.). Старі рибальські А. були перетворені на рибальські колгоспи. А. за радянських часів втратили найважливішу ознаку цієї форми громадської праці -добровільність, перетворившись на засіб цілковитого підпорядкування людини інтересам держави. З розбудовою в Україні ринкової економіки добровільні об'єднання людей для спільної праці набирають інших форм і назв (напр., акціонерних товариств, кооперативів, спілок та інших різноманітних підприємств із різними формами власності й матеріальної відповідальності).
Eкономічна енциклопедія