артіль

рос. артель

(татар, ортак, тюрк. орти — спільність людей, громада) — форма добровільного об'єднання людей на певних умовах, які визначають спільну участь в А. працею або працею і капіталом із зазначенням порядку розподілу між ними одержаного в результаті діяльності доходу й спільної відповідальності. Є юридичною особою. А. як господарські громадські об'єднання в Україні відомі здавна. Особливо поширеною була супряга — традиційна форма угоди самостійних господарів-селян, що не мали достатньо робочої худоби. Супряги створювались з метою об'єднання тяглової сили, знарядь і своєї праці для оранки, збирання врожаю, молотьби. Ця форма існувала до часів ліквідації індивідуального селянського господарства. Засновувались А. чумаків. До пізніших часів дожили А. гончарів (Полтавщина, Чернігівщина), А. рибалок (на Азовському й Чорноморському узбережжях). Кустарі (домороби) нахилу до праці в А. не виявляли, хоч перебували в дуже важких умовах. На засадах об'єднання А. була створена кооперація в Україні, яка набула певного розвитку перед Першою світовою війною. За часів СРСР, починаючи з кінця 20-х років, кооперування стало фактично примусовим. Із запровадженням на селі колективізації офіційно було прийнято для колгоспів термін "сільськогосподарська артіль" (за Статутом 1935 р.). Старі рибальські А. були перетворені на рибальські колгоспи. А. за радянських часів втратили найважливішу ознаку цієї форми громадської праці -добровільність, перетворившись на засіб цілковитого підпорядкування людини інтересам держави. З розбудовою в Україні ринкової економіки добровільні об'єднання людей для спільної праці набирають інших форм і назв (напр., акціонерних товариств, кооперативів, спілок та інших різноманітних підприємств із різними формами власності й матеріальної відповідальності).

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. артіль — арті́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. артіль — Група, гурт, спілка, компанія, товариство, братство, колектив, громада, об'єднання. Словник синонімів Караванського
  3. артіль — Ватага, див. трудартіль Словник чужослів Павло Штепа
  4. артіль — -і, ж. Група людей однієї професії або ремесла, які об'єдналися для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва. Артіль золотошукачів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. артіль — АРТІ́ЛЬ, і, ж. Група людей однієї професії або ремесла, які об'єдналися для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва. А там, на дунайській хвилі, Розвіявся вимпел багряний, І збратані в дружній артілі Рибальські пливуть каравани (М. Словник української мови у 20 томах
  6. артіль — В гарній артілі й худоба в тілі. У працьовитих господарів і худоба добра. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. артіль — див. ватага Словник синонімів Вусика
  8. артіль — Артіль, арті́лі, арті́лі, арті́ллю; арті́лі, -ті́лей, -ті́лям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. артіль — АРТІ́ЛЬ, і, ж. Група людей однієї професії або ремесла, які об’єднались для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва. Після визволення західних областей України народні різьбярі. Словник української мови в 11 томах
  10. артіль — Арті́ль, -лі ж. Артель. Рудч. Ск. II. 172. Рудч. ЧП. 32. Словник української мови Грінченка