артіль

Значення в інших словниках

1. артіль — арті́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. артіль — Ватага, див. трудартіль Словник чужослів Павло Штепа
3. артіль — -і, ж. Група людей однієї професії або ремесла, які об'єдналися для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва. Артіль золотошукачів. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. артіль — АРТІ́ЛЬ, і, ж. Група людей однієї професії або ремесла, які об'єдналися для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва. А там, на дунайській хвилі, Розвіявся вимпел багряний, І збратані в дружній артілі Рибальські пливуть каравани (М. Словник української мови у 20 томах
5. артіль — В гарній артілі й худоба в тілі. У працьовитих господарів і худоба добра. Приповідки або українсько-народня філософія
6. артіль — див. ватага Словник синонімів Вусика
7. артіль — Артіль, арті́лі, арті́лі, арті́ллю; арті́лі, -ті́лей, -ті́лям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. артіль — АРТІ́ЛЬ, і, ж. Група людей однієї професії або ремесла, які об’єднались для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва. Після визволення західних областей України народні різьбярі. Словник української мови в 11 томах
9. артіль — рос. артель (татар, ортак, тюрк. орти — спільність людей, громада) — форма добровільного об'єднання людей на певних умовах, які визначають спільну участь... Eкономічна енциклопедія
10. артіль — Арті́ль, -лі ж. Артель. Рудч. Ск. II. 172. Рудч. ЧП. 32. Словник української мови Грінченка