артіль

АРТІ́ЛЬ, і, ж. Група людей однієї професії або ремесла, які об’єднались для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва.

Після визволення західних областей України народні різьбярі., організували в Косові артіль "Гуцульщина", у яку вступило багато талановитих майстрів-різьбярів з Косова і навколишніх сіл (Матеріали з етногр.., 1956, 4);

А там, на дунайській хвилі, Розвіявся вимпел багряний, І збратані в дружній артілі Рибальські пливуть каравани (Нагн., Вибр., 1957, 164).

Сільськогоспода́рська арті́ль — кооперативне об’єднання трудящих селян на основі добровільного членства для ведення великого соціалістичного господарства; колгосп.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. артіль — арті́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. артіль — Група, гурт, спілка, компанія, товариство, братство, колектив, громада, об'єднання. Словник синонімів Караванського
  3. артіль — Ватага, див. трудартіль Словник чужослів Павло Штепа
  4. артіль — -і, ж. Група людей однієї професії або ремесла, які об'єдналися для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва. Артіль золотошукачів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. артіль — АРТІ́ЛЬ, і, ж. Група людей однієї професії або ремесла, які об'єдналися для спільної праці на основі усуспільнення засобів виробництва. А там, на дунайській хвилі, Розвіявся вимпел багряний, І збратані в дружній артілі Рибальські пливуть каравани (М. Словник української мови у 20 томах
  6. артіль — В гарній артілі й худоба в тілі. У працьовитих господарів і худоба добра. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. артіль — див. ватага Словник синонімів Вусика
  8. артіль — Артіль, арті́лі, арті́лі, арті́ллю; арті́лі, -ті́лей, -ті́лям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. артіль — рос. артель (татар, ортак, тюрк. орти — спільність людей, громада) — форма добровільного об'єднання людей на певних умовах, які визначають спільну участь... Eкономічна енциклопедія
  10. артіль — Арті́ль, -лі ж. Артель. Рудч. Ск. II. 172. Рудч. ЧП. 32. Словник української мови Грінченка