бабуня

Бабуня, -ні

ж. ум. и ласк. отъ баба. Бабушка. Чуб. II. 313. ум. бабунечка.

Значення в інших словниках

1. бабуня — бабу́ня іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бабуня — -і, ж. Пестл. до баба I 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бабуня — БАБУ́НЯ, і, ж. Пестл. до ба́ба¹ 1, 2. – Добре вам, бабуню, було тут жити на волі (Марко Вовчок); [Ольга:] Тату, давно лежить від бабуні лист, а ти не прочитав (О. Корнійчук).  Словник української мови у 20 томах
4. бабуня — Бабу́ня, -ні, -нею, -ню! -бу́ні, -бу́нь  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бабуня — БАБУ́НЯ, і, ж. Пестл. до ба́ба¹ 1, 2. — Добре вам, бабуню, було тут жити на волі (Вовчок, І, 1955, 104); [Ольга:] Тату, давно лежить від бабуні лист, а ти не прочитав (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 13).  Словник української мови в 11 томах