Значення в інших словниках
-
бабуня —
бабу́ня іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
бабуня —
БАБУ́НЯ, і, ж. Пестл. до ба́ба¹ 1, 2. – Добре вам, бабуню, було тут жити на волі (Марко Вовчок); [Ольга:] Тату, давно лежить від бабуні лист, а ти не прочитав (О. Корнійчук).
Словник української мови у 20 томах
-
бабуня —
Бабу́ня, -ні, -нею, -ню! -бу́ні, -бу́нь
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
бабуня —
БАБУ́НЯ, і, ж. Пестл. до ба́ба¹ 1, 2. — Добре вам, бабуню, було тут жити на волі (Вовчок, І, 1955, 104); [Ольга:] Тату, давно лежить від бабуні лист, а ти не прочитав (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 13).
Словник української мови в 11 томах
-
бабуня —
Бабуня, -ні ж. ум. и ласк. отъ баба. Бабушка. Чуб. II. 313. ум. бабунечка.
Словник української мови Грінченка