багно
Багно, -на
с.
1) Болото, топь, глубокая грязь. Як їхав, то й попав у саме багно, кобила загрузла по саме стегно. Грип. ІІІ. 644. Кобила ізблудила і попала у багно і застряла по стегно. Чуб. ІІІ. 426. Загруз у болоті і ніяк з багна і очеретяного коріння не виплутається. Стор. II. 69. В крові так, мов в багні, бродив. Котл. Ен. VI. 72.
2) Грязь. Умийтеся, образ божий багном не скверніте. Шевч.
3) раст. Ledum palustre. Вх. Пч. II. 32. ЗЮЗО. І. 126. см. багонник. ув. багнище, багнисько.
Словник української мови Грінченка