бандура
Бандура, -ри
ж.
1) Музыкальный инструментъ въ родѣ гитары. Части: ручка — грифъ; спідняк — выпуклый овалъ; верхняк — вибрирующая поверхность, дека; голосник — отверстіе въ декѣ, приструнник — планка, на окружности овала, къ которой прикрѣплены струны; кобилка — порогъ, черезъ который перекинуты струны. Струнъ отъ 12 до 30 и болѣе; шесть большихъ струнъ наз. бунти, первыя три, басы — кишкові, 4-я — дротова, 5-я — прийма, 6-я — терція; шесть короткихъ струнъ назыв. приструнки. КС. 1882. ѴIII. 281 — 282.
2) = картопля. Вх. Лем. 389. бандури душені. — Растертый картофель. Вх. Лем. 412. ум. бандурка, бандуронька, бандурочка. Ой там козак похожає, у бандурку виграває. Мет. 73.
Словник української мови Грінченка