бандура
БАНДУ́РА, и, ж.
Український народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми родини лютневих.
Взяв би я бандуру та й заграв, що знав, – Через ту бандуру бандуристом став (з народної пісні);
Запорожець, підгорнувши ноги, виграє на бандурі, а біля його стоїть, настороживши вуха, прив'язаний до дуба кінь, ніби слуха ту музику (О. Стороженко);
Так вдармо піснею! Торкнем бандуру! Хвала герою, воїну, буй-туру! (П. Тичина);
А я саме хотів .. торкнути струни цього вічного дива – бандури (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)