Значення в інших словниках
-
баранта —
I -и, ж. У карному праві – самоправне захоплення майна виключно з метою примусити власника речей або його родичів відшкодувати завдану винному образу або нанесений йому майновий збиток. II -и, ж., діал. Отара овець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
баранта —
БАРАНТА́², и́, ж. Отара овець. Степ починає поступово й ледь помітно підвищуватися, утворюючи невеличкий пагорок. Трава тут соковита й пахуча вже наприкінці лютого, тому кочівники обрали цю місцевість для баранти (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
-
баранта —
баранта́ (тюрк. – розбійник, набіг) самовільне захоплення чужого майна (гол. чином, худоби), щоб примусити його власника задовольнити претензії особи, що чинить Б., або відшкодувати заподіяні їй раніше майнові збитки, є злочином.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
баранта —
рос. баранта (тюрк.-розбійник, набіг) — примусове, свавільне захоплення майна з метою примусити його власника сплатити (відшкодувати) заподіяні раніше збитки, задовольнити вимоги особи, яка вчинила Б. Кваліфікується як злочин.
Eкономічна енциклопедія