бас

Бас, -са

м.

1) Басъ. Еней зарюмав басом сам. Котл. Ен. співати баса. Пѣть басомъ. Він у церкві баса співає. Харьк. г. говорити баса. Говорить басомъ. Св. Л. 130, 279.

2) Музыкальный инструментъ: контрабасъ, віолончель. Да винесла три скрипочки, а четвертий бас. Чуб. V. 1117. На улиці скрипка й бас, пусти, мамо, хоть на час. н. п.

3) на бас брати кого. Поднимать на смѣхъ кого. Фр. Пр. 23.

4) басом дивитися, поглядати. Непріязненно смотрѣть, посматривать. Фр. Пp. 23. Я на тії бараболі басом поглядаю, на полиці варениці очима приймаю. Чуб. V. 653. ум. басик, басок. Дівчата співають і він басика тягне. Кіев. ув. басисько, басище, басюка, басюра. От у Семена басю́ра: як ревне, так аж шибки бряжчать. Харьк.

Значення в інших словниках

1. бас — бас іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бас — Басоля, віольончеля, сов. віолончель.  Словник синонімів Караванського
3. бас — (іт. basso — низький) — 1. Низький чоловічий голос значної сили та насиченого тембру. Розрізняють Б. — кантанте (високий, співучий), центральний Б. та Б. — профундо (дуже низький). В оперній практиці зустрічається характерний або комічний...  Словник-довідник музичних термінів
4. бас — -а, ч. 1》 Низький чоловічий голос. || Співак із таким голосом. 2》 Струнний або духовий музичний інструмент з низьким ладом. Бас профундо — низький (глибокий) бас. 3》 баси, -ів, мн. Найнижчі лади музичного інструмента.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. бас — БАС, а, ч. 1. Найнижчий чоловічий голос. Троянські плакси тут ридали, Як на завійницю кричали, Еней зарюмав басом сам (І. Котляревський); Співають чумаки хриплими басами (О. Довженко); Бас набирав оксамитових тонів, підтримуючи трепетне тонкоголосся (А.  Словник української мови у 20 томах
6. бас — бас: ◊ бра́ти на бас кпити, жартувати, насміхатися (Франко) (ст)|| = лаха дерти  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. бас — А, ч., муз. Бас-гітарист. Ти чув новину: у «Brainstorm» помер бас.  Словник сучасного українського сленгу
8. бас — 1 (-у) ч.; мол., муз. 1. Бас-ґітара. БСРЖ, 53. 2. Бас-ґітарист. БСРЖ, 53; ПСУМС, 6. 2 (-а) ч.; мол., крим. Автобус. Бичкуй сигарету, уже бас іде (Запис 1996 р.). БСРЖ, 53; СЖЗ, 16; ЯБМ, 1, 72.  Словник жарґонної лексики української мови
9. бас — Басисько, басище, басюка, басюра  Словник синонімів Вусика
10. бас — (від італ. basso – низький) 1. Найнижчий чоловічий голос; співак з таким голосом. 2. Духовий або струнний інструмент низького звучання (контрабас, басоля). 3. Найнижча партія багатоголосого музичного твору.  Словник іншомовних слів Мельничука
11. бас — 1. найнижчий чоловічий голос у регістрі D-e1; 2. співак із таким голосом; 3. найнижчий голос у хорі; 4. найнижчий голос (т.зв. мелодійна лінія) в багатоголосій (поліфонічній) композиції;...  Універсальний словник-енциклопедія
12. бас — бас урва́вся (увірва́вся) перев. кому і без додатка. 1. Хтось втратив можливість збагачуватися або наживатися на чому-небудь, верховодити ким-небудь. І може, колись так і зробиться, що і їм, Рябченкові з товариством, урветься бас у громаді (Б.  Фразеологічний словник української мови
13. бас — Бас, ба́су або ба́са (голосу) і ба́са (співака); баси́, -сі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
14. бас — БАС, а, ч. 1. Низький чоловічий голос. Троянські плакси тут ридали. Як на завійницю кричали, Еней зарюмав басом сам (Котл., І, 1952, 268); Співають чумаки хриплими басами (Довж., Зач. Десна, 1957, 517); // Співець з таким голосом.  Словник української мови в 11 томах