Значення в інших словниках
-
беззбройний —
беззбро́йний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
беззбройний —
-а, -е. 1》 Який не має зброї; неозброєний. 2》 перен. Позбавлений засобів захисту від кого-, чого-небудь; беззахисний, безпорадний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
беззбройний —
хохл. (безоружний) неузброений
Словник чужослів Павло Штепа
-
беззбройний —
БЕЗЗБРО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не має зброї; неозброєний. Плаче беззбройний над братом-борцем так, наче в землю ховає живцем (Леся Українка); Я був беззбройний і поранений (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
беззбройний —
БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не має зброї), БЕЗОРУ́ЖНИЙ заст.; НЕОЗБРО́ЄНИЙ (про людину — який не має при собі зброї; про військо — який не встиг або не зміг озброїтися).
Словник синонімів української мови
-
беззбройний —
Беззбро́йний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
беззбройний —
БЕЗЗБРО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не має зброї; неозброєний. Плаче беззбройний над братом-борцем так, паче в землю ховає живцем (Л. Укр., І, 1951, 264); Я був беззбройний і поранений (Ю. Янов., І, 1954, 73). 2. перен.
Словник української мови в 11 томах