беззбройний

БЕЗЗБРО́ЙНИЙ, а, е.

1. Який не має зброї; неозброєний.

Плаче беззбройний над братом-борцем так, наче в землю ховає живцем (Леся Українка);

Я був беззбройний і поранений (Ю. Яновський);

Легенди розповідають про козацьку відсіч ординцям, про боротьбу, в яку вступали навіть беззбройні жінки (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Позбавлений засобів захисту від кого-, чого-небудь; беззахисний, безпорадний.

Хіба що часом уночі десь вилазять, і то, мабуть, тільки для того, щоб потрошити беззбройних і безборонних людей (І. Багряний);

Вона відчувала себе беззбройною (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. беззбройний — беззбро́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. беззбройний — -а, -е. 1》 Який не має зброї; неозброєний. 2》 перен. Позбавлений засобів захисту від кого-, чого-небудь; беззахисний, безпорадний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. беззбройний — хохл. (безоружний) неузброений  Словник чужослів Павло Штепа
4. беззбройний — БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не має зброї), БЕЗОРУ́ЖНИЙ заст.; НЕОЗБРО́ЄНИЙ (про людину — який не має при собі зброї; про військо — який не встиг або не зміг озброїтися).  Словник синонімів української мови
5. беззбройний — Беззбро́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. беззбройний — БЕЗЗБРО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не має зброї; неозброєний. Плаче беззбройний над братом-борцем так, паче в землю ховає живцем (Л. Укр., І, 1951, 264); Я був беззбройний і поранений (Ю. Янов., І, 1954, 73). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах
7. беззбройний — Беззбройний, -а, -е Безоружный. Желех.  Словник української мови Грінченка