беззбройний

БЕЗЗБРО́ЙНИЙ, а, е.

1. Який не має зброї; неозброєний.

Плаче беззбройний над братом-борцем так, паче в землю ховає живцем (Л. Укр., І, 1951, 264);

Я був беззбройний і поранений (Ю. Янов., І, 1954, 73).

2. перен. Позбавлений засобів захисту від кого-, чого-небудь; беззахисний, безпорадний.

Вона відчувала себе беззбройною (Руд., Вітер.., 1958, 61).

Значення в інших словниках

1. беззбройний — беззбро́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. беззбройний — -а, -е. 1》 Який не має зброї; неозброєний. 2》 перен. Позбавлений засобів захисту від кого-, чого-небудь; беззахисний, безпорадний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. беззбройний — хохл. (безоружний) неузброений  Словник чужослів Павло Штепа
4. беззбройний — БЕЗЗБРО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не має зброї; неозброєний. Плаче беззбройний над братом-борцем так, наче в землю ховає живцем (Леся Українка); Я був беззбройний і поранений (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. беззбройний — БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не має зброї), БЕЗОРУ́ЖНИЙ заст.; НЕОЗБРО́ЄНИЙ (про людину — який не має при собі зброї; про військо — який не встиг або не зміг озброїтися).  Словник синонімів української мови
6. беззбройний — Беззбро́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. беззбройний — Беззбройний, -а, -е Безоружный. Желех.  Словник української мови Грінченка