безрідник — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

безрідник — безрі́дник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
безрідник — -а, ч., рідко. Безрідна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
безрідник — БЕЗРІ́ДНИК, а, ч., рідко. Безрідна людина. – Служив зо мною вкупі наймит.., з нашої таки сторони, тільки сирота, безхатник і безрідник (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
безрідник — ОДИНА́К (той, хто не має сім'ї), БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, ОДИНО́КИЙ, САМІ́ТНИЙ (САМО́ТНІЙ) (САМО́ТНИЙ рідше), БУРЛА́КА заст., ОДИНЕ́ЦЬ рідше, БЕЗРІДНИК рідше. Жив Кургуз одинаком. Після наглої доччиної смерті дружина пішла в монастир і скоро померла (П. Словник синонімів української мови
безрідник — БЕЗРІ́ДНИК, а, чол., рідко. Безрідна людина. — Служив зо мною вкупі наймит.., з нашої таки сторони, тільки сирота, безхатник і безрідник (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 243). Словник української мови в 11 томах