безрідник

ОДИНА́К (той, хто не має сім'ї), БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, ОДИНО́КИЙ, САМІ́ТНИЙ (САМО́ТНІЙ) (САМО́ТНИЙ рідше), БУРЛА́КА заст., ОДИНЕ́ЦЬ рідше, БЕЗРІДНИК рідше. Жив Кургуз одинаком. Після наглої доччиної смерті дружина пішла в монастир і скоро померла (П. Кочура); Ми приготували йому житло, тимчасове житло — ліжко в гуртожитку, разом з безсімейними (з газети); Зніметься оце чоловік, майне на вільні степи Катеринославські або Херсонські.. Багато тоді накивало п'ятами й одиноких і цілими сім'ями... (Панас Мирний); Потому віддалася (Маланка) за Андрія.., вічного наймита, старого парубка, бурлаку, що не має навіть власної хати (М. Коцюбинський); — Скажу про себе... Одинець... Ну, що з такого мізерного життя? Пустка. Ні ти ні до кого, ні до тебе ніхто (С. Добровольський); — Служив зо мною вкупі наймит ..сирота, безхатник і безрідник (Ганна Барвінок). — Пор. бездо́мник.

Значення в інших словниках

1. безрідник — безрі́дник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. безрідник — -а, ч., рідко. Безрідна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безрідник — БЕЗРІ́ДНИК, а, ч., рідко. Безрідна людина. – Служив зо мною вкупі наймит.., з нашої таки сторони, тільки сирота, безхатник і безрідник (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
4. безрідник — БЕЗРІ́ДНИК, а, чол., рідко. Безрідна людина. — Служив зо мною вкупі наймит.., з нашої таки сторони, тільки сирота, безхатник і безрідник (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 243).  Словник української мови в 11 томах
5. безрідник — Безрідник, -ка м. Безродный человѣкъ. Сирота безхатник і безріднік. Г. Барв. 243.  Словник української мови Грінченка