безрідник

БЕЗРІ́ДНИК, а, чол., рідко. Безрідна людина.

— Служив зо мною вкупі наймит.., з нашої таки сторони, тільки сирота, безхатник і безрідник (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 243).

Значення в інших словниках

1. безрідник — безрі́дник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. безрідник — -а, ч., рідко. Безрідна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безрідник — БЕЗРІ́ДНИК, а, ч., рідко. Безрідна людина. – Служив зо мною вкупі наймит.., з нашої таки сторони, тільки сирота, безхатник і безрідник (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
4. безрідник — ОДИНА́К (той, хто не має сім'ї), БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, ОДИНО́КИЙ, САМІ́ТНИЙ (САМО́ТНІЙ) (САМО́ТНИЙ рідше), БУРЛА́КА заст., ОДИНЕ́ЦЬ рідше, БЕЗРІДНИК рідше. Жив Кургуз одинаком. Після наглої доччиної смерті дружина пішла в монастир і скоро померла (П.  Словник синонімів української мови
5. безрідник — Безрідник, -ка м. Безродный человѣкъ. Сирота безхатник і безріднік. Г. Барв. 243.  Словник української мови Грінченка