Значення в інших словниках
-
безсуперечний —
безсупере́чний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
безсуперечний —
-а, -е. 1》 Без суперечок; беззаперечний. 2》 юр. Який не підлягає оспорюванню в адміністративному, судовому та інших аспектах.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
безсуперечний —
БЕЗСУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. 1. Без суперечок; беззаперечний. [Родіон:] Слухайте, секретарю, а ви не зустрічали такої цитати, щоб міцно було сказано так, як тут у кінці: “безсуперечне підкорення”..? (О. Корнійчук). 2. юр.
Словник української мови у 20 томах
-
безсуперечний —
див. безперешкодний; покірний; слабодухий
Словник синонімів Вусика
-
безсуперечний —
Безсупере́чний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
безсуперечний —
БЕЗСУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. 1. Без суперечок; беззаперечний. [Родіон:] Слухайте, секретарю, а ви не зустрічали такої цитати, щоб міцно було сказано так, як тут у кінці: "безсуперечне підкорення"..? (Корн., Над Дніпром, 1960, 33). 2. юр.
Словник української мови в 11 томах