Великий тлумачний словник сучасної мови

безсуперечний

безсупере́чний

-а, -е.

1》 Без суперечок; беззаперечний.

2》 юр. Який не підлягає оспорюванню в адміністративному, судовому та інших аспектах.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. безсуперечний — безсупере́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. безсуперечний — БЕЗСУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. 1. Без суперечок; беззаперечний. [Родіон:] Слухайте, секретарю, а ви не зустрічали такої цитати, щоб міцно було сказано так, як тут у кінці: “безсуперечне підкорення”..? (О. Корнійчук). 2. юр.  Словник української мови у 20 томах
  3. безсуперечний — див. безперешкодний; покірний; слабодухий  Словник синонімів Вусика
  4. безсуперечний — Безсупере́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безсуперечний — БЕЗСУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. 1. Без суперечок; беззаперечний. [Родіон:] Слухайте, секретарю, а ви не зустрічали такої цитати, щоб міцно було сказано так, як тут у кінці: "безсуперечне підкорення"..? (Корн., Над Дніпром, 1960, 33). 2. юр.  Словник української мови в 11 томах
  6. безсуперечний — Безсуперечний, -а, -е Безспорный.  Словник української мови Грінченка