безсуперечний

БЕЗСУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е.

1. Без суперечок; беззаперечний.

[Родіон:] Слухайте, секретарю, а ви не зустрічали такої цитати, щоб міцно було сказано так, як тут у кінці: "безсуперечне підкорення"..? (Корн., Над Дніпром, 1960, 33).

2. юр. Який не підлягає оспорюванню в адміністративному, судовому та інших відношеннях.

Значення в інших словниках

1. безсуперечний — безсупере́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безсуперечний — -а, -е. 1》 Без суперечок; беззаперечний. 2》 юр. Який не підлягає оспорюванню в адміністративному, судовому та інших аспектах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безсуперечний — БЕЗСУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. 1. Без суперечок; беззаперечний. [Родіон:] Слухайте, секретарю, а ви не зустрічали такої цитати, щоб міцно було сказано так, як тут у кінці: “безсуперечне підкорення”..? (О. Корнійчук). 2. юр.  Словник української мови у 20 томах
4. безсуперечний — див. безперешкодний; покірний; слабодухий  Словник синонімів Вусика
5. безсуперечний — Безсупере́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. безсуперечний — Безсуперечний, -а, -е Безспорный.  Словник української мови Грінченка