безчасу

Безчасу

нар. Преждевременно, несвоевременно. Безчасу вмерли діти. Н. Вол. у. Вона безчасу дитину привела. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. безчасу — присл., зах. Передчасно, невчасно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. безчасу — Безчасу́, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)