бесур

Бесур, -ра

м. = бусурман. Тривай, бесуре! я тебе відучу до чужих дівок залицятися. О. 1861. XI. Кух. 16.

Значення в інших словниках

1. бесур — бе́сур іменник чоловічого роду бусурман арх.  Орфографічний словник української мови
2. бесур — -а, ч., розм., заст. Те саме, що бусурман 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бесур — БЕ́СУР, а, ч., заст., розм. Те саме, що бусурма́н 2. [Микита:] Ой бесуре, не попадайся ти мені! (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
4. бесур — див. ворог  Словник синонімів Вусика
5. бесур — БЕ́СУР, а, ч., розм., заст. Те саме, що бусурма́н 2. [Микита:] Ой бесуре, не попадайся ти мені! (Кроп., І, 1958, 64).  Словник української мови в 11 томах