биця

Биця, -ці

ж. Дѣтск. корова, теленокъ и вообще рогатый скотъ. О 1861. VIII. 8. зійшли биці на киці. Хозяйство пришло въ упадокъ. Фр. Пр. 27. ум. бицька, бицінька, бицюня. см. биня.

Значення в інших словниках

1. биця — би́ця іменник чоловічого або жіночого роду, істота корова, бик, теля дит.  Орфографічний словник української мови
2. биця — -і, ж., дит. Корова, бик, теля та інша рогата худоба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. биця — БИ́ЦЯ, і, ж., дит. Корова, бик, теля та інша рогата худоба. Соб, бицю, коло плота – яка плата, така і робота (Номис); Бичок.., як вітер, попер вподовж поля. – Бицю, бицю! – гукав Грицько (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
4. биця — БИ́ЦЯ, і, ж., дит. Корова, бик, теля та інша рогата худоба. Соб, бицю, коло плота — яка плата, така і робота (Номис, 1864, № 10362); Бичок.., як вітер, попер вподовж поля. — Бицю, бицю! —— гукав Грицько (Мирний, IV, 1955, 10).  Словник української мови в 11 томах