биця
БИ́ЦЯ, і, ж., дит. Корова, бик, теля та інша рогата худоба.
Соб, бицю, коло плота — яка плата, така і робота (Номис, 1864, № 10362);
Бичок.., як вітер, попер вподовж поля. — Бицю, бицю! —— гукав Грицько (Мирний, IV, 1955, 10).
Словник української мови (СУМ-11)