блазень
Блазень, -зня
м.
1) Молокососъ; дуракъ, дурачина, глупецъ, олухъ. І морду на плече схиливши, як блазень цмокавсь та лизавсь. Котл. Ен. VI. 35. Чи не сором такому блазневі горілку пить? Блазень який, ще й він тут цвірінька. Черк. у.
2) Шутъ. ум. блазник. Вх. Лем. 392.
Словник української мови Грінченка