блекота —
блекота́ іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
блекота —
-и, ж. 1》 Отруйна бур'янова рослина родини пасльонових. Блекоти наїстися (об'їстися) — одуріти. 2》 перен. Все, що отруює, одурманює, притуплює розум.
Великий тлумачний словник сучасної мови
блекота —
БЛЕКОТА́, и́, ж. 1. Трав'яниста отруйна рослина родини пасльонових з лілово-жовтими квітками й запаморочливим запахом. Говорив Юрко і в пальцях крутив галузку сухої блекоти (С. Чорнобривець); Клейко-пухнасте стебло блекоти має неприємний запах (з навч.
Словник української мови у 20 томах
блекота —
Цикута, болиголова, німиця
Словник застарілих та маловживаних слів
блекота —
як (мов, ні́би, нена́че і т. ін.) блекоти́ об’ї́вся (наї́вся), зневажл. 1. Хто-небудь дивно, безглуздо поводить себе; нерозумний. Що діється, що твориться! Село ніби блекоти об’їлося: галасує, метушиться, тішиться чогось (Д.
Фразеологічний словник української мови
блекота —
Блекота́, -ти́, -ті́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
блекота —
БЛЕКОТА́, и́, ж. 1. Отруйна бур’янова рослина. Говорив Юрко і в пальцях крутив галузку сухої блекоти (Чорн., Потік.., 1956, 346). ◊ Блекоти́ наї́стися (об’ї́стися) — одуріти.
Словник української мови в 11 томах